Курортні
романи — не
така вже й велика рідкість для нашого
сьогодення, скоріше навпаки. Відпочиваючи
на морі, прогулюючсь набережною,
спостергіаючи захід сонця чи місячну
доріжку на морі, нас часто переповнюють
романтичні відчуття.
Набагато рідше курортні романи переростають у щось значно більше, що триватиме не день і не два, а, можливо, й ціле життя.
Ми познайомилися на морі, проте тоді навіть і гадки не мали, що це випадкове знайомство стане початком нашого спільного життєвого шляху. Однак після першої зустрічі ми розійшлися, як кораблі у морі, без надії на ще бодай одну зустріч.
Проте волею долі і зусиллями Сергія ми зустрілися знову. Він запросив мене на справжінй рицарський фестиваль, який щороку відбувається у стінах Генуезької фортеці міста Судак. Більш романтичнішого місця, мені здається, важко знайти. Перше побачення він влаштував на схилі високої гори, перед нами відкривався чудовий краєвид, спокійне нічне море, яскраво освічена набережна. Загальну картину доповнювали звуки справжньої середньовічної шотландської волинки (одними з учасників фестивалю були шотландські музики). Випадково музиканти опинилися біля нас. Романтику того вечора я запам'ятала надовго.
Чотири дні фестивалю промайнули наче одна мить і тоді постало питання серйозного рішення. Адже Сергій проживав у Криму, а я за 1147 кілометрів у Рівному. Підтримувати стосунки на такій відстані — справа не з легких, тим більше на той момент я не знала жодної пари, яка змогла б подолати це випробування.
Проте недарма розумні люди колись сказали, що за своє щастя варто боротися і йти до кінця. Це було влітку минулого року, а сьогодні я вже практично кримчанка. І влітку ми плануємо запросити усіх наших рідних та близьких, аби вони разом пораділи щастю створення нової сім'ї на нашому весіллі.
Мар’яна ПРИЩЕПА.
Додати коментар
- Поля обов'язкові для заповнення з *.
