Вирішив написати про своє кохання — про свою кохану людину — тепер уже дружину. Мене звати Сергій, а дружину — Інна. Познайомилися ми за одинадцять днів до свята Валентина. А саме 3 лютого 2010 року.
А сталося це ось як: сидів я на парі і до мене зателефонувала дівчина, як вона потім представилася, Інна. Вона просто помилилася номером телефону. Пізніше я увечері зателефонував і зробив би, так би мовити, перший крок до щастя. Я зателефонував, представився, запитав як її звати, чи має вона хлопця і чи може вислати свою фотокартку. Вона погодилася. І з 3 лютого ми почали зустрічатися. Це було справді кохання з першого погляду.
Хтось може сказати, що кохання не існує. А тим паче з першого погляду. Але я не погоджуюсь з цією думкою. Мене запитають чому. А ось чому! Я і моя друга половинка зустрічалися майже 6 місяців. І я зробив їй пропозицію вийти за мене заміж, вона відповіла так. Я дуже зрадів. І знайшов своє справжнє кохання, яке приходить “раз на тисячу літ”. І 24 вересня ми одружилися й повінчалися. Зараз живемо разом уже півроку. Інна перебуває на 2 місяці вагітності. До чого я це все веду. А ось: кохання є, його потрібно шукати, за нього потрібно боротися. І на останок скажу такі слова до своєї коханої: “Нехай надворі дощ чи сніг іде, нехай усі у світі знають, що я люблю тебе і нашу дитину”.
Твій Сергій.
Додати коментар
- Поля обов'язкові для заповнення з *.
